Задаток или аванс OLX

Добрый день. У нас по законодательству нет такого понятия как предоплата, есть два понятия «завдаток» и «аванс». По сути под словом предоплата обычно имеется ввиду «завдаток» который не возвращается.

Отвечая на ваш вопрос скажу да, можно с уверенностью утверждать, что вы внесли не «завдаток» а «аванс», который полдежит возврату, и ниже прилагаю судебную практику по этому вопросу:

Аванс не є видом забезпечення виконання зобов’язань та на відміну від завдатку за своєю правовою природою і правовими наслідками не надає продавцю жодних гарантій задоволення його вимог.

Завдаток одночасно є формою підтвердження зобов’язання та засобом забезпечення його виконання – тобто він виконує забезпечувальну функцію поряд з гарантією, порукою, заставою та ін. Таким чином, аванс як, умовно кажучи, антонім завдатку буде мати повністю протилежні властивості.

Правовий висновок наведений у постанові Великої палати Верховного суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Правове обґрунтування щодо стягнення Авансу:

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, правила ст.570 ЦК України поширюються на випадки, коли  договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Оскільки договір купівлі-продажу, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана  позивачкою відповідачам грошова сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року  у справі № 6-176цс12, у постанові від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13.

Аванс залишиться авансом, навіть якщо в договорі зазначити, що це завдаток.

Так відповідно до Рішення ВСУ від 18.02.2009 у справі № 6-23108св08 за фабулою справи Позивач у 2008 році звернувся до суду із позовом про стягнення завдатку, посилаючись на те, що маючи наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири, 25 квітня 2007 року сторони уклали договір завдатку, умовами якого передбачалося укладання договору купівлі-продажу квартири протягом місяця з дня одержання продавцем (Відповідачем) свідоцтва про право власності на квартиру.

З вини Відповідача вказаний договір купівлі-продажу квартири укладено не було, тому у відповідності до вимог ст. 570 ЦК України Позивач просив стягнути на його користь з Відповідача 50 500 грн. завдатку, а також додатково грошову суму у розмірі 50 500 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2008 року, яке залишено без змін Ухвалою апеляційного суду м. Києві від 20 серпня 2008 року, позов задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача подвійну суму завдатку.

Проте ВСУ скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції у частині стягнення додаткової грошової суми у розмірі 50 500 грн. та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як на підставу прийняття такого рішення ВСУ зазначив, що внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із вже укладеного договору купівлі-продажу квартири.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, то не дивлячись на укладений між сторонами договір завдатку передана Позивачем Відповідачу сума у розмірі 50 500 грн. є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню Позивачу в однократному розмірі.

Постанова ВСУ від 13 лютого 2013 року у справі №6-176цс12.

Фабула: у 14.07.2008 між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом, згідно якого сторони зобов’язалися не пізніше 14.10.2008 укласти договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок. З метою виконання зобов’язань за попереднім договором Позивач передав Відповідачу попередню оплату в рахунок суми за основними договорами в розмірі 968 420 грн.

Попереднім договором визначено, що в разі відмови Відповідача від укладення основних договорів до 14.10.2008 він повертає Позивачу сплачені грошові кошти, а в разі відмови або ухилення Позивачем від укладення основних договорів до 14.10.2008 — грошові кошти залишаються у Відповідача.

У визначений попереднім договором строк основні договори купівлі-продажу укладені не були, а тому Відповідач залишив попередню оплату собі.

Проте у липні 2011 року Позивач звернувся до суду із позовом до Відповідача, в якому просив стягнути з Відповідача попередню оплату.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасовано рішення першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, та стягнуто на користь Позивача суми повернення попередньої оплати. Проте Ухвалою ВССУ від 24 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи Ухвалу ВССУ та передаючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції ВСУ зазначив, що оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, то передана Позивачем Відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення цієї суми за попереднім договором є помилковим.

Разом із тим ВСУ підтримав правомірність наданих заявником для порівняння ухвал ВСУ від 16.07.2008, від 03.12.2008, від 17.03.2010, від 08.09.2010 у справах за позовами про розірвання попередніх договорів і повернення завдатку, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов’язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція також міститься в постанові ВСУ від 25 вересня 2013 року у справі N6-82цс13.